Тетяна Блащук,
студентка Волинського технікуму НУХТ
Українська мова – найбагатша та наймилозвучніша у цілому світі. Можна лише одним, на перший погляд, незначним словом передати настрій, потік думок та почуттів людини, та й навіть розтлумачити діяння чиновників, описати та викласти політичні ідеї та пропозиції. Візьмемо, наприклад, слово «марево». З однієї сторони, це найдивовижніша мить, яка асоціюється із солодко-мрійливим дитячим сном, чи зі здійсненням найпотаємніших бажань, нехай навіть уві сні, з іншої – з нав`язливою думкою заволодіння чи набуття чогось. Це почуття може допомогти досягти висот або ж опустити низько-низько, закривши доступ на вершину. Тлумачення даного слова стосується проблеми інтеграції українського селянина у Європу.
Я вважаю, що інтеграція України в Європу ніяким чином не буде успішною без стабілізації та модернізації життя сучасного українського селянина. Поставила перед собою, на перший погляд, елементарні та легкі завдання, зокрема – довести, що сприяючи стабільному та успішному життю кожного жителя України, наша держава зможе отримати у мільйон разів більше коштів, слави, визнання, ніж за даних умов, проте їх чомусь відкидають в довгий кошик, вважаючи, що це не є важливо. Вважаю, що чинні органи управління нашою державою взагалі не розуміють, що потрібно зробити, щоб звичайного статистичного українця-селянина «вивести в Європу».
Невже щоб, наприклад, побудувати церкву потрібно насамперед подбати про купол? Ні.То чому ж наші, вельмишановні політики, прориваючись крізь хащі на верхівку гори, скидають сміття до її низів? Хіба не розуміють, що у разі невдачі падатимуть на нього ж? А навіть якщо й прорвуться, то невже думають, що ніхто не дізнається про те звідки вони починали?
Вже порівняно давно після реалізації Указу Президента України від 11.06.1998 р. «Про стратегію інтеграції України в ЄС», чітко визначився шлях розвитку України – суто європейська інтеграція. Даний шлях розвитку передбачає встановлення дружніх стосунків з Росією, Румунією, Молдовою, Угорщиною, Словаччиною, Польщею для «виходу» України в Європу. Та, на мою думку, це буде лише одноразова «вилазка», яка закінчиться катастрофою для середньостатистичних українців. Адже, що матиме селянин від Європи? Лише європейські ціни, зауважте, без європейських зарплат та навіть без елементарної якості на харчові продукти. То чому ж не почати зі звичайнісінького селянина?
У світі 21 століття, а в Україні є села, в яких люди не знають, що таке газ, а телевізор бачили раз в житті - коли голосувати до райцентру їздили за 200 км, а що вже говорити про комп`ютер чи мобільний телефон? Але саме завдяки їм, ми ще знаємо, що таке свіже коров`яче молоко, свиняче чи теляче м`ясо. Ми ще дихаємо карпатським гірським повітрям, задля якого ще 100 років тому на Україну з`їжджалися люди з усіх усюд. То невже не раціональніше надати цим людям нормальні умови для свого господарювання, запровадити пільги, щоб селяни могли прибутково здавати свій товар на заводи для виготовлення улюблених йогуртів, кефірів, творожків, і, маючи пристойну заробітну плату, навчати своїх дітей, для початку, в Львові, Полтаві, Києві, а згодом і на Оксфорд корівка надоїть.
Це б зменшило кількість кишкових хвороб у малечі, смертність немовлят від отруєння молочними продуктами, виготовленими на молочному порошку, завезеному з тої ж самої Європи. Та це стосується не лише молочників, а ось, наприклад, яйця. Ви знаєте, яку процедуру «очистки» проходить яйце перед тим як його вживають у їжу? Мало того, що курей годують різними хімікатами – дешевше і вигідніше, так ще і яйця обробляють різноманітними препаратами для того, щоб збільшити термін придатності, чи «зафарбувати» низьку якість. Та хоча перед вживанням на заводі їх і очищують 2 % розчином хлору, потім розчином соди, та все ж вони не домашні!А ми їх готуємо коханим людям на сніданки!Та особливо не переймаємось, адже Юлія Володимирівна теж смажить тіж яйця для своїх рідних, якщо звичайно вони не з Європи.
Народжуваність - ще одна всеукраїнська проблема. Хоча Янукович обіцяв збільшити її до 50 мільйонів, все ж не будемо залишати все приємне лише для нього. Аналізуючи умови проживання багатодітних сімей, можна зробити висновок, що переважна їх більшість – це жителі сіл, також правляча еліта чи сім`ї зірок естради. На жаль, наш «всенародний татко» - Віктор Янукович не зважився на велике замовлення у лелек, обмежився лише двома дитинчатами. Бо знає, що велика сім`я – це, насамперед, самопожертва: вільним часом, улюбленим хоббі, кар`єрою. А вимагає збільшення кількості населення! Не розуміючи, що жителі міст в переважній більшості обмежуються 2-3 дітками, а сільські мешканці, народжуючи «скільки Бог дасть», тим самим відмовляються від самореалізації, а в деяких випадках (і регулярних!) взагалі від навчання у вищих навчальних закладах, а той у старших класах. То про яку інтеграцію в Європу можна говорити, коли для селян поїздка в велике місто України – це вже своєрідна інтеграція? На превеликий жаль, наші кандидати у президенти не розуміють, що «пропихають» не Україну в Європу, а лише себе, купуючи там неземні пентхаузи та мережі ресторанів.
Налагодивши внутрішню ситуацію в Україні, більш-менш зрівнявши соціальний рівень та викинувши правління олігархії, ми зможемо гідно претендувати на вступ в об'єднану Європу та на дружбу з СНД. Доведемо, що Україна може не тільки радити СНД оновитися шляхом формування сприятливих умов для торгівлі,економічного і науково-технічного співробітництві на загальновигідній двосторонній основі або у «групах за інтересами», а й виконувати надані їй поради. Тому, насамперед, потрібно забезпечити надійну основу, адже якщо є на кого розраховувати під час тернистої дороги на вершину – шлях здаватиметься коротшим, та швидко і без смертельних ран мине. І навіть якщо доведеться падати – разом не страшно, заспіваємо «Ще не вмерла Україна», авось, і крила виростуть!
| < Попередня | Наступна > |
|---|