Ірина АНДРІЙЧУК, Наталія ЄМЧИК
Кінець XX ст. ознаменувався для України створенням незалежної державності. Конституційно визначено, що нова Українська держава – демократична, соціальна і правова. Саме в цьому напрямку наша держава розвивається ось уже дев’ятнадцятий рік. Такі риси держави потребують нових дій, нових форм громадянської активності особистості у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Ми ж у своїй роботі зупинимося на розгляді політичної активності.
Політична активність – що це? Давайте підійдемо до цього від супротивного. Досить часто можна почути фрази типу: «мені байдуже, хто буде президентом», «яка різниця, де бути – в НАТО чи ЄС?», «за Cоюзу жили, за Кучми жили, то й за Януковича проживемо», «ото хіба депутати – тільки й знають, що битися в прямому ефірі» і т.д. Одна справа, коли це говорять люди похилого віку, а зовсім інша – коли молоді освічені люди.Дослідження цього аспекту є досить актуальним. Адже відомо, що різні люди можуть брати участь у політичному житті з різною інтенсивністю: одні особи лише читають газети, інші ще й ходять на вибори, а треті ведуть активну політичну роботу. Навіть залучення до одного і того самого виду діяльності може проявлятися по-різному: наприклад, один активіст може лише інколи брати участь в політичних кампаніях на правах виконавця, а інший є їх активним організатором, один виборець може ходити на кожні вибори, а інший лише на особливо значущі для нього. Саме для визначення цих відмінностей й існує поняття політичної активності.
Поняття «політична активність» походить від лат. activus, що в буквальному перекладі означає діяльний. Це одна із форм суспільної активності, діяльність соціальних суб’єктів, яка має на меті впливати на прийняття політичних рішень, здійснення своїх інтересів. Політична активність властива як індивідам, що беруть участь у політиці, так і масам, буває усвідомленою і стихійною. Кожна сучасна держава, здійснюючи свою політику, намагається заручитися підтримкою якомога більшої кількості громадян. Навіть диктаторські й тоталітарні режими, які насправді до крайності обмежують можливість участі громадян у політичному житті, намагаються створити ілюзію активності, примушуючи всіх брати участь у різноманітних політичних акціях. Демократичні держави вбачають у розвитку політичної активності одну з головних умов здійснення своєї політики, досягнення й забезпечення політичної стабільності взагалі.
Мета нашої роботи полягає в дослідженні міри прояву політичної активності студентів, аналізі реального стану та пошуку факторів впливу. Отримані дані пропонуємо розглядати як результати пілотажного дослідження. В процесі ми опитали 100 респондентів – студентів ІСН ВНУ імені Лесі Українки. Обробка первинної інформації здійснювалась в статистичному пакеті SPSS.
Аналіз отриманих результатів дозволив нам сформулювати наступні висновки:
1. Політично активних респондентів 27%; 24% респондентів, котрі зорієнтовані на політичну активність, але не підтверджують поки що це діяльністю; тих, хто не визначився – 49% (рис. 1).
Рис. 1
2 – політично активні;
3 - ті, хто не визначився;
4 - зорієнтовані на політичну активність, але не підтверджують поки що це діяльністю; тих, хто не визначився
2. Жоден з обраних нами критеріїв соціально – демографічного блоку, (а саме: курс, спеціальність, стать), не пояснює політичної активності. Можливо, це пов’язано з малою кількістю спостережень. Хоча слід зазначити, що серед студентів II курсу політично активними є 16,2%, III курсу – 7,1%, а серед студентів IV і V курсу на політично активних припадає по 2% . Також звернемо увагу на те, що:
- серед студентів спеціальності «Соціологія» політично активними є 16,2%, тих, що не визначилися – 21,2%, спрямованих на громадянську активність – 12,1%;
- серед студентів спеціальності «Культурологія» політично активними є 4%, тих, що не визначилися – 12,1%, спрямованих на громадянську активність – 5,1%;
- серед студентів спеціальності «Філософія» політично активними є 7,1%, тих,що не визначилися – 14,1%, спрямованих на громадянську активність – 7,1%
Цікавий факт: Розробляючи анкету, ми ставили запитання «Чи знаєте Ви наступних політичних діячів?». До списку діячів ми включили осіб, котрі в реальності не є політиками. Це дасть змогу оцінити щирість респондентів. Отже, проаналізувавши отримані дані, бачимо, що 8% респондентів дали не вірну відповідь. З них 1% - ті, кого ми вважаємо політично активними, 7% - ті, хто не визначилися.
Насамкінець зазначимо, що 27% політично активних студентів – це дуже мало. Щоб покращити цей показник, необхідними є систематичні дослідження політичної активності студентства, а на основі них - вироблення механізму мотивації їх участі у політичному житті. Саме тому вивчення політичної активності є необхідною умовою розбудови громадянського суспільства, адже сьогоднішні студенти – це завтрашня інтелігенція, а отже, майбутнє нашої держави.
ЗАВАНТАЖИТИ ПОВНУ ВЕРСІЮ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ЗВІТУ
| < Попередня | Наступна > |
|---|